Поняття "домашня тварина" визначається ст. 1 Європейської конвенції про захист домашніх тварин (ратифіковано Законом № 578-VII від 18.09.2013 р.) (далі – Європейська конвенція). Під нею мається на увазі будь-яка тварина, яку утримує чи збирається утримувати людина, зокрема у своїй оселі для власного задоволення й товариства. А ст. 1 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" (№ 3447-IV від 21 лютого 2006 р.) (далі – Закон про захист тварин) уточнюється, що це собаки, коти та інші тварини, що протягом тривалого історичного періоду традиційно утримуються і розводяться людиною, а також тварини видів чи порід, штучно виведених людиною для задоволення естетичних потреб і потреб у спілкуванні, що, як правило, не мають життєздатних диких популяцій, які складаються з особин з аналогічними морфологічними ознаками, та існують тривалий час у їх природному ареалі.
Європейська конвенція передбачає два основних принципи благополуччя тварини: ніхто не повинен спричиняти для домашньої тварини непотрібного болю, страждання або пригнічення, а також ніхто не повинен залишати її. Поводження з тваринами має ґрунтуватися на таких принципах:
- Жорстоке поводження з тваринами є несумісним з вимогами моральності та гуманності, спричиняє моральну шкоду людині. Під "жорстоким поводженням" Закон розуміє знущання над тваринами, у тому числі безпритульними, що спричинило мучення, завдало їм фізичного страждання, тілесні ушкодження, каліцтво або призвело до загибелі, нацьковування тварин одна на одну та на інших тварин, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, залишення домашніх та сільськогосподарських тварин напризволяще, у тому числі порушення правил утримання тварин. Забороняються пропаганда жорстокого поводження з тваринами, заклики до жорстокого поводження з ними, а також пропаганда мисливства в системі дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної і вищої освіти. Також забороняється використання в розважальних або комерційних цілях матеріалів, що демонструють жорстоке поводження з тваринами.
- Забезпечення умов життя тварин, які відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям.
- Право власності та інші речові права на тварин у разі жорстокого поводження з ними можуть бути припинені відповідно до норм Закону.
- Заборона жорстоких методів умертвіння тварин. Під цим розуміється умертвіння тварин без застосування знеболюючих засобів, що запобігають відчуттю ними болю і страху.
- Відповідальність за жорстоке поводження з тваринами.
- Утримання і поводження з домашніми тваринами без мети заподіяння шкоди як оточуючим, так і самій тварині.
Правила утримання домашніх тварин встановлюються органами місцевого самоврядування. Наприклад, у м. Хмельницькому, де проживає автор, вони затверджені Рішенням міської ради № 6 від 15 червня 2011 р. (остання редакція 18.09.2018 р.). У м. Києві вони затвердженні Рішенням Київської міської ради від 25 жовтня 2007 року № 1079/3912 "Про врегулювання питань утримання та поводження з собаками і котами в м. Києві". А у м. Львові – Ухвалою Львівської міської ради № 6225 від 23 січня 2020 року.
Особливості утримання домашніх тварин визначаються ст. 9 Закону про захист тварин. Їх власники зобов'язані забезпечити домашнім улюбленцям необхідні умови, що відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям, а також дотримуватися санітарно-гігієнічних норм експлуатації жилого приміщення, де утримується домашня тварина (місце постійного утримання), та норм співжиття.
Але варто відзначити, що в Україні нема окремих санітарно-гігієнічних норм експлуатації жилого приміщення. Є лише вимоги до інсоляції, природного освітлення, провітрювання, іонізації та мікроклімату приміщень жилих будинків, захисту їх від шуму, вібрації, електромагнітного і радіоактивного випромінювання, які передбачаються в ДБН В.2.2-15:2019 "Житлові будинки. Основні положення". Утримання тварин ці вимоги жодним чином не стосуються.
Відносно ж норм співжиття, то вони також прямо законом не регулюються щодо багатоквартирних будинків (окрім необхідності дотримуватися тиші з 22:00 до 08:00). Але тут слід виходити зі здорового глузду. А от щодо приватних будинків, то такі норми визначені ст. ст. 103 та 104 Земельного кодексу України (№ 2768-III від 25 жовтня 2001 р.). Так, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи їх використання відповідно до цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Вони зобов'язані не використовувати їх способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок користуватися ними за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Вони мають право вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.
В Україні дозволяється утримувати домашніх тварин у квартирах, де проживає кілька сімей. – але лише за письмовою згодою всіх мешканців квартири. При цьому не дозволяється їх утримувати у місцях загального користування.
Дозволяється утримувати домашніх тварин у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території або в ізольованому приміщенні на прив'язі або без неї. Варто зазначити, що кінологи та захисники тварин наполегливо застерігають проти утримання домашніх улюбленців на прив'язі, хоча це не заборонено законом. Це серйозно підриває її фізичне і психічне здоров'я. Через відсутність рухової активності у тварини з часом атрофуються м'язи, виникає параліч кінцівок, починаються проблеми з серцево-судинною системою і обміном речовин. Собака стає дикою, дратівливою, недовірливою, пригніченою. Самотність і нереалізовані бажання викликають у неї стан фрустрації (розчарування), що проявляється деструктивною поведінкою, наприклад, розлизуванням кінцівок, полюванням за власним хвостом, розгризанням підвернувшихся речей або невпинним гавкотом. Справа може дійти до психічного захворювання. Тому слід уникати утримання тварин на прив'язі.
Закон не передбачене кількісне обмеження тварин у квартирі чи будинку. Але в будь-якому випадку слід виходити із розумних меж. Кількість має бути така, щоб Вам з тваринами було комфортно проживати разом.
Статтями 18 та 22 Закону про захист тварин встановлюються правила поводження, у т. ч. з домашніми тваринами, що виключають жорстокість. Зокрема, поводженні з тваринами не допускається:
- використання оснащень, інвентарю, що травмують тварин;
- примушування тварин до виконання неприродних для них дій, що призводять до травмувань;
- нанесення побоїв, травм з метою примушування тварин до виконання будь-яких вимог;
- використання тварин в умовах надмірних фізіологічних навантажень тощо.
При проведенні больових процедур обов'язкове застосування знеболюючих препаратів.
Забороняється:
- розведення тварин з виявленими генетичними змінами, що спричиняють їм страждання;
- розведення тварин зі спадково закріпленою агресивністю;
- примушування до нападу одних тварин на інших, крім випадків використання собак мисливських порід, інших ловчих звірів та птахів для полювання;
- проведення генетичних змін на тваринах;
- застосування до тварин фармакологічних та механічних засобів допінгу;
- інші дії чи бездіяльність, що суперечать принципам захисту тварин від жорстокого поводження.
При поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов'язана:
- дбати про домашню тварину, забезпечити їй достатню кількість їжі та постійний доступ до води;
- надавати можливість домашній тварині здійснювати необхідні рухи, контактувати з собі подібними;
- забезпечити наявність намордника, повідка, що необхідні для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем її постійного утримання;
- забезпечити наявність на домашній тварині нашийника з ідентифікуючими позначками;
- забезпечувати своєчасне надання домашній тварині ветеринарних послуг (обстеження, лікування, щеплення тощо);
- негайно повідомляти медичну або ветеринарну установу про випадки заподіяння домашньою твариною ушкоджень здоров'ю людині або іншим тваринам, а також негайно доставляти її у ветеринарну установу для огляду;
- запобігати неконтрольованому розмноженню домашніх тварин.
Також особа, яка утримує тварину, зобов'язана забезпечити своєчасне надання їй ветеринарної допомоги. А у разі виникнення підозри на наявність у неї захворювання, така особа зобов'язана негайно ізолювати тварину і звернутися до ветеринарного лікаря.
Згідно з п. 2,2 Інструкції "Про заходи щодо боротьби зі сказом тварин", затвердженої Наказом Головним управлінням ветеринарної медицини з Держветінспекцією Мінсільгосппроду України від 15 березня 1994 р. № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31 березня 1994 р. за № 54/263, власники тварин зобов'язані доставляти собак, а в необхідних випадках і котів в строки, встановлені органами державної влади, в установи ветеринарної медицини для клінічного огляду і профілактичного щеплення проти сказу. Всі собаки, а в зонах постійного неблагополуччя за рішенням органів державної ветеринарної медицини і коти, підлягають обов'язковому щепленню проти сказу, як правило, на протязі липня-вересня кожного року. Тварин, не щеплених проти сказу, вакцинують з профілактичною метою незалежно від пори року.
В деяких населених пунктах правила утримання тварин передбачають додаткові вимоги щодо утримання особливо небезпечних порід собак. Перелік таких порід визначається відповідними правилами (див. Додаток 1). У м. Хмельницькому, наприклад, встановлено, що придбання таких собак дозволяється лише особам, які досягли 18-річного віку та пройшли спеціальне навчання у кінологічних організаціях. Вони повинні бути членами кінологічних клубів та об’єднань і мати відповідні документи від цих організацій про проходження твариною курсу дресирування. Крім цього, собака має щорічно проходити перевірку у ветеринарних закладах на підтвердження її адаптованості в умовах населеного пункту.
А у м. Києві відсутня вимога щодо приналежності власника до кінологічних організацій. Натомість, він з собакою має пройти спеціальне тестування за програмою "Собака-компаньйон". Воно складається з трьох частин: тест на компетентність власника тварини (передбачає перевірку знань нормативної бази та умов утримання собак, загальних понять поведінки собак та методів виховання тварин), перевірку загальної слухняності собаки, а також її поводження в міських умовах. Це тестування коштує 100 грн..
Особливості права власності на тварину.
Відповідно до ст. 180 Цивільного кодексу України (№ 435-IV від 16 січня 2003 р.) тварини є особливим об'єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом. Право власності та інші речові права на них обмежені необхідністю дотримання норм законодавства про захист тварин від жорстокого поводження.
Жодна домашня тварина не може бути продана особам, яким не виповнилося 16 років, без чітко висловленої згоди їхніх батьків або інших осіб, які виконують обов'язки батьків. Угоди, укладені особою, яка не досягла 18 років, з набуття або передачі права власності чи іншого речового права на тварину можуть бути визнані недійсними за рішенням суду, якщо вони укладені без згоди батьків цієї особи або осіб, що їх замінюють.
Продавець тварини зобов'язаний забезпечити покупця достовірною інформацією про вид, породу, стан здоров'я та інші якості тварини, а також про умови її утримання. Дарування тварин допускається після попереднього погодження з майбутнім власником.
Слід відзначити, що захисники тварин категорично виступають проти торгівлі домашніми тваринами. Правилами користування соціальних мереж Facebook та Instagram заборонені оголошення про продаж тварин. На їх думку, тварин треба забирати з притулків, а не купувати. Тварина не може продаватися як звичайна річ у зоомагазинах чи торгівельних центрах. А продавці не повинні їх продавати першому зустрічному покупцю. Гадаю, що тут можна погодитися з тим, що сфера торгівлі тваринами потребує жорсткого врегулювання. А продавці мають ставити на перше місце інтереси наших улюбленців ніж свої фінансові вигоди.
Реєстрація домашніх тварин.
Так, у м. Хмельницькому, особа, яка утримує домашню тварину, зобов'язана зареєструвати її на протязі 10-ти днів з моменту її придбання та 60 днів після її народження в комунальному підприємстві “Спецкомунтранс”. Для цього там створений спеціальний структурний підрозділ - Центр поводження з тваринами. Вартість цієї послуги складає 22 грн..
Для реєстрації тварини власнику необхідно мати паспорт громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер), ветеринарний паспорт тварини, родовід або метрику тварини (якщо є), фото тварини (за бажанням). Також пред'являється квитанція (платіжне доручення) про внесення плати за її проведення та, за необхідності, договір обов’язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам (див. Додаток 2).
Процедура реєстрації тварини передбачає заповнення відповідної форми з відомостями щодо особи, яка утримує її (ПІБ, дата народження, місце проживання, телефон), виду тварини, породи, клички, дати народження або відчуження, проведення протиепізоотичних заходів (щеплень) та інше із подальшим внесенням цієї інформації до загальної електронної бази даних тварин у м. Хмельницькому. При цьому присутність тварини при проведенні реєстрації є обов’язковою.
У 15–денний термін з моменту реєстрації або перереєстрації КП "Спецкомунтранс" видає особі, яка утримує тварину, реєстраційне посвідчення та номерний індивідуальний знак (жетон) тварини.
Обов’язковій реєстрації підлягають собаки, що утримуються фізичними або юридичним особам і перебувають на території м. Хмельницького. Особи, які проживають (зареєстровані) поза межами м. Хмельницького, але перебувають на території міста з собакою більше 30 діб, повинні зареєструвати тварину у встановленому порядку. А от реєстрація котів проводиться лише за бажанням власника.
У випадках втрати реєстраційного посвідчення, номерного індивідуального знаку тварини, зміни її власника або місця його проживання (реєстрації) обов’язково проводиться перереєстрація тварини.
На території м. Києва діють аналогічні норми за деякими відмінностями. Так, власник собаки повинен зареєструвати тварину протягом 30 діб з моменту її відчуження у іншої особи. Подати заяву на реєстрацію тварини можна онлайн. Але згодом все одно доведеться з'явитися з чотирьолапим в комунальне підприємство "Київська міська лікарня ветеринарної медицини" для верифікації. Вартість послуги складає 45 грн. при реєстрації собаки та 35 грн. - кота. Оформлення ветеринарного паспорта коштує 41 грн..
А от у м. Львові собак чи котів можна зареєструвати не лише в ЛКП "Лев", але і у ветеринарних клініках чи у кінологічному центрі. І вартість цієї послуги становить 52 грн. 63 коп..
Супроводження домашніх тварин.
Особи, які утримують домашніх тварин, мають право з'являтися з ними поза місцями їх постійного утримання, тобто супроводжувати їх. Але здійснювати це може лише особа, яка досягла 14-річного віку. При цьому, це не залежить від тварини чи її розміру. Тому вигул навіть маленьких собачок чи котиків дитиною закон забороняє.
Особа, яка супроводжує тварину, зобов'язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. Крім того, безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході безпосередньо контролюючи її поведінку. Та, звісно, безпеку самої тварини. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.
Місцевими правилами утримання тварин передбачаються також додаткові вимоги щодо супроводження тварин. Наприклад, у м. Хмельницькому виводити собак за межі квартири, території подвір'я, організацій, підприємств, тощо, дозволяється лише на повідку з прикріпленим до ошийника номерним індивідуальним знаком (жетоном), а потенційно небезпечних собак та собак, що визнані небезпечними, - обов'язково на короткому повідку (не більше 1,2 м) і в наморднику. Без повідка здійснювати вигул собак дозволяється лише в місцях та зонах для вигулу тварин, які зазначені відповідними знаками або надписами Це не стосується собак, породи яких визнані потенційно небезпечними.
Особа, яка супроводжує тварину також зобов'язана прибирати екскременти за ними в під'їздах багатоквартирних будинків, сходах, ліфтах та інших місцях загального користування. Ця вимога не поширюється на власників собак-поводирів. При вигулі домашніх тварин забороняється супроводжувати їх у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, приводити тварин (крім собак-поводирів) у приміщення магазинів і кафе (крім спеціалізованих магазинів для тварин), об'єктів громадського харчування, установ охорони здоров'я, освіти та культури, на територію дитячих та спортивних майданчиків.
Транспортування тварин.
Правила транспортування тварин затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1402 від 16 листопада 2011 р..
При транспортуванні тварин повинні задовольнятися їх потреби в їжі та воді, а також має бути забезпечений захист від шкідливого для них зовнішнього впливу. Не придатними для перевезення вважаються цуценята та кошенята віком до 56 днів, крім випадків, коли вони перевозяться разом з матір’ю, а також самки під час останнього періоду вагітності (остання десята частина загального строку вагітності).
Собаки, коти та інші дрібні тварини перевозяться у відповідних засобах перевезення із суцільним щільним дном, що можуть розташовуватися у кілька ярусів. Собак і котів, що перевозяться, необхідно годувати і напувати з інтервалами, що не перевищують відповідно 24 і вісім годин.
У разі перевезення домашніх тварин залізничним транспортом собаки великих порід перевозяться у тамбурі вагона поїзда (не більше одного собаки в тамбурі) у намордниках на міцному повідку під наглядом супроводжуючої особи, а собаки малих порід перевозяться на руках або під сидінням власника. Інші тварини (не більше двох) перевозяться в засобах перевезення і розташовуються у місцях, відведених для ручної поклажі.
У разі перевезення домашніх тварин автомобільним транспортом у салоні транспортного засобу допускається перевозити дрібних тварин у кошиках, сумках із суцільним дном, птахів у клітках, собак у намордниках за наявності повідка, за умови, що тварини не забруднюють салон та речі пасажирів і розташовуються на підлозі, а за наявності підстилки - на сидінні (під час перевезення в таксі).
У м. Хмельницькому дозволяється перевезення тварин у транспорті загального користування при відсутності знаку заборони при вході в нього, на задній площадці та за наявності номерного індивідуального знаку (жетону) і свідоцтва про реєстрацію тварини.
Шкода, що заподіяна твариною третій особі та обов'язкове страхування відповідальності за це.
Відповідно до п. 28 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про страхування" (№ 85/96-ВР від 7 березня 1996 р.) обов'язковим є страхування відповідальності власників окремих порід собак щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам. Перелік цих порід, порядок і правила проведення страхування визначені постановою Кабінету Міністрів України № 944 від 9 липня 2002 р. (див. Додаток 2). Відшкодуванню підлягає пряма шкода, заподіяна третій особі внаслідок агресивної та/або непередбачуваної дії собаки, якщо має місце причинний зв'язок між цією дією собаки і заподіяною нею шкодою. Розмір шкоди визначається в установленому законодавством порядку, зазвичай у судовому. Страховими ризиками, внаслідок яких настає цивільно-правова відповідальність страхувальника, є смерть, інвалідність чи втрата працездатності фізичної особи, тимчасовий розлад здоров'я у дитини, а також пошкодження (знищення) майна третьої особи.
Грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний здійснити виплату третій особі(-ам) після настання страхового випадку становить:
- у разі відшкодування спадкоємцям особи, яка померла внаслідок страхового випадку, - 11 000 гривень;
- у разі призначення потерпілій фізичній особі I, II або III групи інвалідності - відповідно 8 250, 5 500, 2 750 гривень;
- за кожний день непрацездатності потерпілої фізичної особи, розладу здоров'я у дитини - 20 гривень, але не більш як 2 500 гривень;
- у разі пошкодження (знищення) майна третьої особи - у розмірі його балансової вартості, але не більш як 30 000 гривень. У разі відсутності балансової вартості майна його розмір установлюється страховиком за домовленістю з третьою особою, але не більш як 30 000 гривень. Якщо така домовленість не була досягнута, розмір збитків установлюється за рішенням суду. У разі часткового пошкодження майна для виплати страхового відшкодування оцінюється вартість майна, що підлягає заміні або відновленню (вартість відновлення), у визначеному законодавством порядку.
Страховий тариф установлюється у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (тобто 17 грн.) терміном на один рік незалежно від породи собаки для фізичних осіб. Для юридичних осіб він є вдвічі більший.
Договір страхування необхідно укласти до або під час реєстрації чи перереєстрації тварини. В іншому випадку вона не проводиться. Його термін дії встановлюється від одного до трьох років.
У разі настання страхового випадку страхувальник зобов'язаний у триденний термін повідомити про це страховика.
Рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у виплаті страховик повинен прийняти протягом 10 днів з дати отримання всіх необхідних документів, крім випадків, коли спори, пов'язані з виплатою страхового відшкодування, розглядаються у судовому порядку. А виплата відшкодування здійснюється протягом п'ятнадцяти робочих днів з моменту прийняття такого рішення.
Передбачається також і ціла низка випадків, коли страховик може відмовити у виплаті відшкодування. Наприклад, здійснення умисних дій, спрямованих на настання страхового випадку чи вчинення злочину, що призвів до цього. Серед іншого є і несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин. Не виплачується страхова компенсація у разі, коли це сталося через невідповідність засобів захисту собаки чи недотримання правил його безпеки чи коли випадок був спровокований протиправними діями третьої особи, визнаними такими в установленому порядку. Не компенсується пошкодження або знищення антикварних речей, виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного та напів дорогоцінного каміння, предметів релігійного культу, колекцій картин, рукописів, грошових знаків, цінних паперів, документів, що підтверджують право на інтелектуальну власність, внаслідок агресивної та/або непередбачуваної дії собаки. Заподіяння моральної школи також не компенсується. Коли агресивна та/або непередбачувана дія собаки була пов'язана з ліквідацією масових безпорядків і порушень громадського порядку, військовими конфліктами, стихійним лихом, вибухом боєприпасів чи коли собаці заподіяна шкода іншим собакою під час участі у собачих боях також не слід розраховувати на страхову виплату.
Отже, наявність страхового полісу не звільняє власника тварини від обов'язків по дотриманню правил її утримання та безпеки оточуючих.
Аналіз пропозицій на ринку страхових послуг України станом на січень 2021 року показує, що серед 20-ти найбільших компаній послуга страхування відповідальності власників собак наявна лише в одній з них. Це свідчить про вкрай низьку зацікавленість в цій послузі як з боку страхувальників, так і з боку страховиків. Серед основних причин цього можна виділити дуже велику зарегульованість даного виду страхування яка не відповідає сучасним реаліям, відсутність відповідальності за не оформлення страховки і загальний брак довіри в суспільстві до страхування.
Що робити, якщо я затримав безпритульну домашню тварину.
До вас перейде право власності на цю тварину, якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про затримання бездоглядної робочої або великої рогатої худоби і протягом двох місяців - щодо інших домашніх тварин не буде виявлено їхнього власника або він не заявить про своє право на них. У разі відмови особи, у якої бездоглядна домашня тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено, тобто буде помішана в притулок.
У разі повернення бездоглядної домашньої тварини власникові особа, яка затримала її, та особа, якій вона була передана на утримання та в користування, мають право на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням тварини, з вирахуванням вигод, здобутих від користування нею. А також, той, хто затримав тварину, має право вимагати від власника тварини винагороду у розмірі до 20% її вартості. А якщо власник публічно обіцяв винагороду за тварину, то вона виплачується на умовах публічної обіцянки. При цьому право на одержання винагороди не виникає, якщо особа, яка знайшла загублену тварину, не заявила про знахідку або вчинила спробу приховати її.
Проблема безпритульних домашніх тварин в Україні.
Собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, в Україні вважаються безпритульними і підлягають вилову.
Для забезпечення вилову та тимчасової ізоляції собак, котів та інших домашніх тварин органами місцевого самоврядування можуть створюватися комунальні служби або підприємства з питань утримання та поводження з тваринами в населених пунктах відповідно до місцевих програм регулювання чисельності тварин у населених пунктах. Так, у м. Хмельницькому виловом безпритульних тварин займається КП "Спецкомунтранс", а у м. Львові – ЛКП "Лев".
Вилов собак, котів та інших домашніх тварин окремими громадянами забороняється, крім випадків, коли ці тварини є небезпечними для оточуючих та проявляють агресивність, створюючи загрозу безпеці людей.
Українське законодавство не передбачає конкретного порядку відлову безпритульних домашніх тварин (він може встановлюватися органами місцевого самоврядування). А підстави, за яких безпритульні тварини підлягають регулюванню чисельності є доволі розпливчатими. Їх перелік встановлений п. 4 Порядку проведення заходів, необхідних для скорочення чисельності тварин, які становлять небезпеку, затвердженого Наказом Міністерства навколишнього природнього середовища України № 425 від 28 вересня 2010 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2010 р. за № 1247/18542:
- заподіюють шкоду компонентам природного середовища, життю, здоров'ю та майну громадян, майну юридичних осіб;
- заподіюють шкоду сільському, лісовому, мисливському і (або) рибному господарству;
- завдають клопоту мешканцям населених пунктів;
- створюють загрозу чи перешкоджають транспортному руху, функціонуванню ліній електромережі, промислових і військових об'єктів;
- народилися з відхиленнями у фізичному розвитку, хворі або є носіями збудників хвороб, небезпечних для життя і здоров'я інших тварин чи людей;
- чисельність яких загрожує санітарно-епідеміологічному благополуччю населення;
- створюють загрозу виникнення епізоотій.
Враховуючи, що будь-яка бродяча тварина, що живе в умовах міста, може теоретично завдавати клопоту мешканцям та перешкоджати руху транспортних засобів, то всі вони підлягають регулюванню чисельності. Тільки от конкретні методи цього на національному рівні наше законодавство не встановлює. Гуманним методом регулювання чисельності тварин визнаним в Європі є їх стерилізація. Але не виключено, що цей пробіл у законодавстві може використовуватися для їх умертвіння.
У м. Хмельницькому вилов собак, котів та інших домашніх тварин, як правило, проводиться працівниками служби вилову КП "Спецкомунтранс" за відсутності сторонніх осіб із 5-ї до 7-ї години або після 20-ї години (влітку - після 22-ї години) (крім випадків прояву агресії у собак). Виловлені безпритульні домашні тварини протягом семи днів з дня їх вилову обов'язково утримуються на карантинних майданчиках КП “Спецкомунтранс” і можуть бути повернуті власникам із дозволу ветеринарної установи після пред'явлення реєстраційного посвідчення та оплати вартості витрат на вилов і утримання. А інші бродячі домашні тварини перебувають на карантинних майданчиках протягом п'яти днів, після чого передаються в спеціалізовані притулки до вирішення питань, пов’язаних з їх подальшим утриманням.
У м. Хмельницькому регулювання чисельності безпритульних тварин здійснюється методами біостерилізації або біологічно обґрунтованими методами, а в разі неможливості їх застосування — методами евтаназії.
Умертвіння тварин.
Статтею 17 Закону про захист тварин встановлюється виключний перелік випадків, за яких допускається умертвіння тварин:
- для одержання господарсько корисної продукції;
- для припинення страждань тварин, якщо вони не можуть бути припинені в інший спосіб;
- за необхідності умертвіння новонародженого приплоду тварин;
- при регулюванні чисельності диких тварин і тварин, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини;
- за необхідності умертвіння окремих тварин, які хворі на сказ чи на інше особливо небезпечне захворювання або є носіями особливо небезпечного захворювання;
- за необхідності оборони від нападу тварини, якщо життя або здоров'я людей знаходиться в небезпеці.
Присипляти тварин має право тільки ветеринарний лікар або інша компетентна особа, за винятком надзвичайних ситуацій, коли необхідно покласти край стражданням тварини, а допомога ветеринарного лікаря або іншої компетентної особи не може бути надана швидко, чи в будь-яких інших надзвичайних ситуаціях.
Слід зазначити, що в законодавстві не конкретизуються стани, які передбачають страждання тварини та методи їх визначення. Тому присипляти чи ні тварину для припинення її страждань вирішує ветеринарний лікар виходячи з власних переконань.
Умертвіння проводиться методами, що виключають передсмертні страждання тварин. Вибраний спосіб присипляння, за винятком присипляння в надзвичайній ситуації, повинен або спричинити швидку втрату свідомості й смерть, або починатися зі спричинення глибокого загального знеболювання, за яким настає етап, який зрештою обов'язково призведе до смерті. А от конкретні методи умертвіння, що мають застосовуватися в тому чи іншому випадку, в законодавстві не зазначаються. Тому їх вибір, знову ж таки, залежить від ветеринарного лікаря.
Забороняються такі методи присипляння:
- утоплення та інші способи задушення, якщо вони не зумовлюють настання описаних вище наслідків;
- використання отруєних речовин або ліків, доза або застосування яких не можуть бути проконтрольовані з погляду зумовлення наслідку, згаданого вище;
- використання електричного струму, якщо цьому не передує миттєва втрата свідомості.
Також заборонено застосування больових ін'єкцій, отруєння, курареподібних препаратів, перегріву, та інші больові методи, а також використовувати пестициди з вмістом фосфіду цинку.
При умертвінні тварин мають дотримуватися такі вимоги:
- приміщення, де проводиться умертвіння, повинно бути відокремлене від тих, де утримуються інші тварини;
- переробка тварин дозволяється тільки після їх умертвіння;
- умертвіння тварин, що страждають, проводиться негайно, якщо їх страждання неможливо припинити іншим чином.
Поліцейські в порядку, установленому Законом України "Про Національну поліцію" (№ 580-VIII від 2 липня 2015 р.), мають право на застосування вогнепальної зброї для відбиття нападу тварин, які загрожують життю і здоров’ю особи чи поліцейського.
Поховання або утилізація трупів собак та котів.
В Україні не існує єдиного порядку поховання чи утилізації померлих собак та котів. Ці питання регулюються виключно органами місцевого самоврядування.
Правилами утримання домашніх тварин у м. Хмельницькому передбачається, що у випадку смерті або загибелі тварини її власник зобов’язаний негайно повідомити заклад ветеринарної медицини з метою отримання свідоцтва про смерть тварини. Забороняється кремація або поховання трупів тварин без наявності свідоцтва про їх смерть.
На підставі отриманого документа власник тварини повинен у 10–денний термін письмово проінформувати КП "Спецкомунтранс” про факт та причину смерті тварини для внесення змін до загальної електронної бази даних у м. Хмельницькому.
Не дозволяється викидати трупи собак та котів в контейнери для збору сміття чи захоронювати їх у не відведених для цього місцях. Поховання померлих домашніх тварин, у тому числі кремації, здійснюється за рахунок їх власників на місцях поховання, відведених органами місцевого самоврядування у встановленому законодавством порядку.
Відповідальність за порушення законодавства про захист тварин.
Так, ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення (№ 8073-X від 7 грудня 1984 р.) передбачається адміністративна відповідальність за порушення правил тримання собак і котів. Отримати попередження або штраф у розмірі від одного до трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян (НМДГ)Ж, тобто від 17 до 51 грн, можна за тримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім тих, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в невідведених для цього місцях. На посадових осіб за це накладається попередження чи штраф від трьох до п'яти НМДГ, тобто від 51 до 85 грн..
За повторне протягом року вчинення порушення або якщо це спричинило заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну накладається штраф на громадян від трьох до п'яти НМДГ (тобто від 51 до 85 грн.) з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від чотирьох до семи НМДГ, тобто від 68 до 119 грн..
Протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 154 КУпАП складаються уповноваженими на це посадовими особами органів внутрішніх справ (Національної поліції) чи посадовими особами, уповноважених на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад, або членами громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону. Розглядають справи та виносять постанови про накладення адміністративного стягнення за цією статтею адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад або районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді).
Статтею 107 КУпАП встановлюється адміністративна відповідальність за порушення правил щодо карантину тварин, інших ветеринарно-санітарних вимог, передбачених Законом України "Про ветеринарну медицину", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з епізоотіями. Наприклад, за цією статтею можна отримати відповідальність за ухиляння від обов'язкового щеплення собаки від сказу. Розмір штрафу за це на громадян складає від трьох до десяти НМДГ (від 51 до 170 грн.), а на посадових осіб - від дев'яти до двадцяти НМДГ (від 153 до 340 грн.).
Протокол про це правопорушення не складається, і справу розглядає державний інспектор ветеринарної медицини.
Разом з тим, слід відзначити, що на сьогодні відсутній правовий механізм притягнення до адміністративної відповідальності громадян за порушення цієї статті. Державні ветеринарні інспектори входять до складу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. У відповідності до Положення про неї, Держпродспоживслужба є органом державного нагляду (контролю). А у відповідності до ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (№ 877-V від 5 квітня 2007 р.) він проводиться виключно щодо суб'єктів господарювання. Тож, якщо Ви тримаєте тварин на підприємстві, то ветеринарний інспектор ще може до Вас дістатися та виявити Ваші правопорушення. А от якщо мова йде про оселі звичайних громадян, то Ви навряд чи побачите державного інспектора ветеринарної медицини колись у себе вдома. Але це не означає, що можна нехтувати карантином чи щепленням тварин користуючись цим пробілом у законодавстві. Адже інфекції загрожують усім.
Значно вищі штрафи можна отримати вже за порушення ст. 89 КУпАП. Жорстоке поводження з тваринами - знущання над ними, завдання побоїв або вчинення інших насильницьких дій, що завдали тварині фізичного болю, страждань і не спричинили тілесних ушкоджень, каліцтва чи загибелі, залишення тварин напризволяще, у тому числі порушення правил утримання тварин – тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот НМДГ (від 3 400 до 5 100 грн.) з конфіскацією тварини, якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров’я.
А якщо ці дії вчинені стосовно двох і більше тварин, або групою осіб, або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме порушення, а також за пропаганду жорстокого поводження з тваринами – це вже тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п’ятисот НМДГ (від 5 100 до 8 500 грн.) або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб з конфіскацією тварини, якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров’я.
Насильницькі дії стосовно тварин, спрямовані на задоволення статевої пристрасті, - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до п’ятисот НМДГ (від 3 400 до 8 500 грн.) з конфіскацією тварини, якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров’я.
Протоколи про адміністративні правопорушення за цією статтею складають виключно посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції). А розглядаються справи та виносяться постанови про накладення адміністративного стягнення судами або посадовими особами органів внутрішніх справ (Національної поліції), якщо це стосується порушення громадського порядку.
За жорстоке поводження з тваринами також встановлюється і кримінальна відповідальність. Статтею 299 Кримінального кодексу України (№ 2341-III від 5 квітня 2001 р.) передбачається відповідальність за жорстоке поводження з тваринами, що відносяться до хребетних, у тому числі безпритульними тваринами, що вчинене умисно та призвело до каліцтва чи загибелі тварини, а також нацьковування тварин одна на одну чи інших тварин, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, публічні заклики до вчинення діянь, які мають ознаки жорстокого поводження з тваринами, а також поширення матеріалів із закликами до вчинення таких дій. Це карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч НМДГ (від 17 000 до 51 000 грн.) або арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років. А якщо ці дії вчинені у присутності малолітнього чи неповнолітнього, то вони караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Якщо ж ці дії вчинені з особливою жорстокістю або у присутності малолітнього чи неповнолітнього, або щодо двох і більше тварин, або повторно, або групою осіб, або вчинені активним способом, - то вони караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.
Не слід також забувати і про цивільну відповідальність за порушення правил утримання тварин. Вона може наступити за спричинення чужої тварині травм чи отруєння. А також нанесення внаслідок непередбачуваної, агресивної поведінки тварини шкоди здоров'ю інших людей чи матеріальних збитків. Тож за рішенням суду порушнику, окрім адміністративної чи кримінальної відповідальності, доведеться ще й компенсувати всю шкоду. Ну і не варто також забувати і про моральну шкоду, яку може вимагати особа, що утримає тварину. Адже домашня тварина – це фактично член сім'ї.
* * *
Багато людей просто не розуміють, що значить завести тварину. Вони роблять це імпульсивно. Буває, що дитина дуже просить батьків купити собачку чи кицю. І вони задовольняють бажання свого маленького чада. Не усвідомлюючи повністю наслідків появи домашніх улюбленців та не вміючи правильно з ним поводитися, з часом вони стикаються з проблемами. Тваринки починають хворіти через недбале ставлення господаря, набридати і згодом горе-власники позбуваються їх, лишаючи на вулиці, просто напризволяще. І колишній домашній улюбленець поповнює і без того велику кількість безпритульних домашніх тварин.
Тому, щоб цього не сталося, перед тим як завести собі собачку, котика чи будь-яку іншу тварину потрібно все уважно зважити. Чи комфортно Вам буде разом у квартирі чи будинку? Чи зможете Ви дати їй усе необхідне? Чи зможете Ви приділяти їй достатньо свого часу? Чи не буде Вас дратувати її поведінка чи можлива шкода, яка вона раптом зробить у Вашій оселі? І головне – Чи готові Ви будете прожити разом з Вашим новим членом сім'ї наступні 10, 15, а може, навіть, і 20 років?
Вам потрібно буде за нею прибирати. Вона може пошкодити Ваші речі. Треба її годувати. І не аби чим. Вона раптом може Вас розбудити, попросившись на вулицю. Вони теж хворіють. І їх теж треба лікувати. А коли їм погано, то страждаєте і Ви.
А заводячи собаку необхідно ще додатково задуматися. Адже їх треба навчати. Не робити це не можна. Адже Ви самі потім відчуєте незручності життя поруч з ненавченою собакою. Крім того, їх потрібно вигулювати по кілька годин на день. Тож якщо у Вас не буде на це часу, - навіщо Вам тоді її заводити.
Дуже уважно слід обдумати питання утримання тварин на квартирах. Адже квартира – це приміщення, у якому, зазвичай, відсутній прямий вихід на вулицю. До того ж, слід переконатися, що новий член сім'ї не буде створювати будь-яких незручностей для Ваших сусідів.
А якщо Ви хочете завести собаку на квартирі, то зважте все ще уважніше! Кінологи не радять тримати собак на квартирах, оскільки, на їх думку, такі умови не відповідають потребам собаки і це зрештою призведе до того, що вона буде хворіти.
А що робити, якщо раптом Ви не можете більше тримати у себе тварин? У Вас планується переїзд, очікується дитина чи більше не в змозі їх тримати? В будь-якому випадку не полишайте їх та не викидайте на вулицю. Це не тільки порушення закону, але ще й аморально. В такому разі спробуйте знайти для неї нову домівку. Запитайте Ваших знайомих, чи зможе хтось забрати Вашого улюбленця. Зверніться до місцевих волонтерів, які займаються захистом тварин. Спробуйте підшукати нового хазяїна через оголошення чи соціальні мережі.
Окремо слід сказати про необхідність удосконалення законодавства про утримання домашніх тварин та захист їх від жорстокого поводження. Слід деталізувати правовий статус тварин. За нинішніх умов вони просто вважаються річчю, хоча і з деякими особливостями. Особливу увагу потрібно приділити більш жорсткому врегулюванню питання торгівлі тваринами. Слід створити Єдиний державний реєстр домашніх тварин. Запровадити обов'язкове чіпування тварин із внесенням інформації про господаря. Це значно зменшить кількість залишених напризволяще домашніх тварин, оскільки дасть можливість чітко встановлювати власників у разі її вилову на вулиці. І, звісно, виховання гарного ставлення до природи та оточуючих тварин, яке має починатися ще з дитячого садку та школи.
Отже! Заводьте домашніх тварин тільки якщо Ви дійсно їх любите, знаєте як турбуватися про них та можете забезпечити їх усім необхідним.
Додаток 1:
- Акіта–іну.
- Американський бульдог.
- Американський стафордширський тер’єр.
- Англійський мастиф.
- Аргентинський дог.
- Бельгійська вівчарка.
- Бернський зенненхунд.
- Бордоський дог.
- Бразильська філа.
- Бульмастиф.
- Бультер’єр.
- Доберман.
- Кавказька вівчарка.
- Кане корсо.
- Мастіно неаполетано.
- Московська сторожова.
- Німецька вівчарка.
- Німецький дог.
- Перо преса канаріо.
- Південноруська вівчарка.
- Пітбультер’єр.
- Різеншнауцер.
- Родезійський ріджбек.
- Ротвейлер.
- Середньоазіатська вівчарка.
- Тосаіну.
- Чорний тер’єр.
- Німецький боксер.
- Фокстер’єр.
- Ягтер’єр німецький.
- Метиси вищезазначених порід з явними фенотипічними ознаками.
Примітка. Перелік порід поповнюється з надходженням нових даних.
Додаток 2
ПЕРЕЛІК
порід собак, відповідальність власників яких підлягає обов'язковому
страхуванню за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам:
- Аіді (вівчарка атласька).
- Айну (собака айнський, хоккайдо).
- Акбаш.
- Акіта-іну.
- Акіта американський (собака великий японський).
- Бергамаско (вівчарка бергамська).
- Боксер німецький.
- Бріард (вівчарка французька довгошерстна).
- Брохольмер датський.
- Був'є арденський.
- Був'є фланерський.
- Бульдог алапахський чистокровний (отто).
- Бульдог американський.
- Бульдог мальорський (ка-де-бо, перо де пресо мальоркін).
- Бульмастиф.
- Бультер'єр англійський.
- Бультер'єр англійський стафордширський.
- Бурбуль південноафриканський.
- Вельштер'єр.
- Вівчар картський (вівчарка картська).
- Вівчарка американо-канадська біла.
- Вівчарка бельгійська (грюнендаль, лакенуа, молінуа, тарв'юрен).
- Вівчарка бернська (бернський зененхаунд).
- Вівчарка велика швейцарська (великий швейцарський зененхаунд).
- Вівчарка голландська.
- Вівчарка грецька.
- Вівчарка ештрельська (португальська горна).
- Вівчарка кавказька (вовкодав кавказький).
- Вівчарка німецька.
- Вівчарка південноросійська (таврійська).
- Вівчарка пікардійська (пікар).
- Вівчарка польська підгалянська.
- Вівчарка польська татранська.
- Вівчарка середньоазіатська (алабай, вовкодав середньоазіатський).
- Вівчарка східноєвропейська.
- Вовкодав ірландський.
- Доберман-пінчер.
- Дог аргентинський (аргентинський мастиф).
- Дог бордоський (французький мастиф, дог де Бордо).
- Дог німецький.
- Далматин.
- Дратхаар.
- Ердельтер'єр.
- Кангал.
- Кане-корсо.
- Као де кастро лаборейро.
- Као де сера де астрела (португальський пастуший собака).
- Карабаш анатолійський.
- Командор (вівчарка угорська).
- Кувас угорський.
- Лабрадор-ретривер.
- Ладсир (ньюфаундленд чорно-білий).
- Лайка.
- Леонбергер.
- Маламут аляскінський.
- Марема (вівчарка маремо-абруцька).
- Мастиф англійський.
- Мастиф бельгійський.
- Мастиф іспанський.
- Мастиф піренейський.
- Мастиф тибетський.
- Мастіно (мастиф неаполітанський, мастіно-неаполітано).
- Мітельшнауцер.
- Московська сторожова.
- Ньюфаундленд.
- Перо де преса канаріо (собака канарський).
- Піт-бультер'єр американський.
- Пурухаар.
- Рафейру дуалінтежу (собака португальський сторожовий).
- Ріджбек родезійський.
- Ріджбек тайський.
- Різеншнауцер (великий шнауцер).
- Ротвейлер.
- Сенбернар.
- Собака вовчий італійський.
- Собака вовчий саарлоський (вольфхаунд).
- Собака вовчий чеський.
- Собака піренейський горний (великий піренейський).
- Тер'єр американський стафордширський.
- Тер'єр російський чорний.
- Тоза-іну (собака японський бійцівський).
- Філа бразилейро (мастиф бразильський).
- Фокстер'єр.
- Хаскі сибірський.
- Ховаварт.
- Чувач словацький.
- Ягдтер'єр.
- Метиси всіх зазначених порід.
Немає коментарів:
Дописати коментар