29 грудня, 2016

Розподіл майна при розлученні

Питання розподілу майна при розлученні, можливо, є однією з найболючіших проблем, з якою доводиться зустрічатися в юридичній практиці. Особливо гостро це відчувається в парах, якій прожили тривалий час разом і набули багато майна.

В Україні розподіл майна здійснюється окремо від розлучення. Шлюб припинять незалежно від наявності у подружжя спору про поділ майна.

За ст. 60 Сімейного кодексу України усе майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Такий самий правовий режим встановлюється і стосовно майна чоловіка і жінки, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, якщо інше не встановлене письмовим договором між ними.

Право спільної сумісної власності визначається ст. 368 Цивільного кодексуУкраїни як сумісна власність двох і більше осіб без визначення частки кожного з них у відповідному праві.


Співвласники майна, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Кожен з подружжя як співвласник майна має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, у т. ч. заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, також  є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Тож, наприклад, якщо чоловікові до шлюбу належав будинок, і за час шлюбу був проведений капітальний ремонт, перебудова, тощо, внаслідок чого його вартість істотно збільшилася, таке майно може бути визнано судом спільною сумісною власністю. Втім, цього може і не статися, якщо той з подружжя, якому воно належало до шлюбу доведе, що істотне покращення було здійснене за рахунок коштів, які належали йому до шлюбу.

Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Зазвичай ця норма стосується підприємств та господарських товариств, які належать одному з подружжя.

Що ж стосується здійснення подружжям права спільної сумісної власності, то дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя. Дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Договір про відчуження одним із подружжя на користь другого своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки. Вони мають право скласти заповіт на свою частку у праві спільної сумісної власності подружжя до її визначення та виділу в натурі.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Вони мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

За подання позову про поділ майна при розірванні шлюбу стягується судовий збір. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" з 1 січня 2017 року при поданні такого позову потрібно сплатити 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати (тобто від 640 до 4800 грн.).

Так, що стосується нерухомого майна (квартири, будинки), то після розподілу воно все одно залишиться у спільній власності подружжя. Втім, тут можливо багато різних варіантів: поділ майна порівно, збільшення/зменшення частки кожного з подружжя, грошова компенсація частки іншому з подружжя, дарування частки одному з подружжя, продаж за спільною згодою майна та розподіл грошей, вирішення "долі" майна в договорі, укладеному ще при покупці квартири.

Варто пам'ятати, що стосовно нерухомого майна практично не можливим є відчуження його без згоди другого з подружжя. Адже нотаріус під час посвідчення правочину зобов'язаний перевірити статус нерухомого майна. Що ж стосується поділу машини, то ця річ присуджується тільки одному з подружжя, адже вона є неподільною. Як правило, її отримує той, хто нею і користувався під час шлюбу. Втім тут теж бувають і складнощі, особливо коли машиною користувалися обидва з подружжя.

Крім цього, поділу підлягають такі речі як меблі, побутова техніка, посуд, тощо, придбані за час шлюбу. Тут виникають дуже багато складнощів. Оскільки ці речі є рухомими і, як правило, один з подружжя встигає їх вивезти зі спільного помешкання. В першу чергу в суді потрібно довести їх наявність. Це можна зробити надавши чеки, квитанції чи інші документи, що підтверджують їх оплату. Якщо речі не вивезені, можна також скласти Акт обстеження житлового приміщення за підписами не менше трьох сусідів.

Поділу підлягають не тільки майно, але й зобов'язання (кредити). Тут може виникнути дуже багато складнощів. Але пам'ятати слід наступне. Якщо ж на момент розподілу майна кредит було сплачено повністю, то це майно буде вважатися спільною сумісною власністю і підлягати поділу. Але суд може залишити придбане в кредит майно за тим з подружжя, який вчасно сплачує кредит. Суд може навіть визнати за ним право власності на таке майно чи його частину, якщо буде доведено, що кредит сплачений за рахунок коштів, зароблених ним після розлучення.

Бувають і випадки, коли один з подружжя потайки бере кредит. А вже після розлучення, коли банк починає вимагати з другого подружжя погасити заборгованість, стає відомо про це. В цьому випадку в судовому засіданні необхідно довести, що кошти були позичені для задоволення особистих потреб, а не інтересів сім'ї.
Окрім спільного майна, ст. 57 Сімейного кодексу України визначається перелік майна, яке є особистою приватною власністю дружини та чоловіка:

  • майно, набуте нею, ним до шлюбу;
  • майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
  • майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
  • житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";
  • земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України;
  • речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;
  • премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.  Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню;
  • кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди;
  • страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.

Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Майно, яке належить чоловіку та дружині на праві особистої приватної власності не підлягає поділу при розлученні. При володінні, користуванні та розпорядженні ним закон зобов'язує враховувати інтереси сім, насамперед дітей.

На завершення хотілося б зазначити, що кожен випадок розподілу майна при розлученні є індивідуальним. В процесі поділу може виникнути чмсало складнощів. Тому у разі виникнення такої ситуації слід звертатися до спеціалістів за правовою допомогою.


Немає коментарів:

Дописати коментар