Позбавлення батьківських прав.

За діючим українським законодавством, батько, мати дитини можуть бути позбавлені батьківських прав. В законодавстві позбавлення батьківських прав розуміється як спосіб захисту дитини і як крайній захід, який застосовується лише у випадку, коли всі інші заходи впливу на батьків не дали результату. Позбавити батьківських прав може тільки суд.

В залежності від конкретної ситуації в сім'ї позбавленню батьківських прав можуть передувати превентивні заходи впливу на батьків (бесіди, попередження з боку органів опіки і піклування, органів внутрішніх справ, надання сім'ї необхідної допомоги, накладення адміністративної відповідальності), відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав (ст. 170 Сімейного кодексу України).

До обов’язкових умов позбавлення батьківських прав належить наявність вини батьків. Воно повинно бути результатом свідомої поведінки батьків або одного з них. Якщо вони не в змозі розумно керувати своїми діями та вчинками з причини, що від них не залежать (тяжке психічне захворювання, слабоумство, інвалідність тощо), то, за загальним правилом, їх не можна позбавити батьківських прав.

Підстави позбавлення батьківських прав.

Перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним і визначається ст. 164 СК України. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав якщо вони:

• не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування. Цей обов’язок встановлений ст. 143 СК України;
• ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (ні усно, ні письмово не спілкуються з дитиною, не проявляють про неї щонайменшої батьківської турботи, хоча мають таку можливість). Це завжди умисна дія;
• жорстоко поводяться з дитиною. Це може виражатися у вигляді фізичного насилля (побої,   спричиненні фізичних страждань у будь-який спосіб, мордування голодом), психічного насильства, (погрози, вселення відчуття страху, придушення волі дитини), сексуального або економічного та соціального насилля над дитиною (           споюванням алкоголем, втягуванням до вживання наркотичних речовин, тощо) в сім'ї або поза нею. Позбавити батьківських прав можуть і тоді, коли батьки не протидіють такому насиллю над дитиною з боку інших членів сім’ї;
• є хронічними алкоголіками або наркоманами. Це повинно підтверджуватись відповідним медичним висновком. Всякого роду припущення з цього приводу не допускаються. Для позбавлення батьківських прав за цією підставою немає необхідності у попередньому визнанні батька (матері) - хронічного алкоголіка обмежено дієздатним. Але на практиці рідко позбавляють батьківських прав лише за цією підставою. Як правило, вона застосовується у сукупності з іншими підставами;
• вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини (примушують її до непосильної праці, здійснення злочинної діяльності, проституції), примушують її до жебракування та бродяжництва;
• засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. До умисних злочинів щодо дитини можна віднести замах на вбивство, намагання довести до самогубства, тілесні пошкодження, зараження венеричною хворобою, зґвалтування, залишення в небезпеці, тощо.

Неповнолітні батьки можуть бути позбавлені батьківських прав лише з трьох підстав: якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я, жорстоко поводяться з дитиною та вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Не можна говорити про позбавлення батьківських прав взагалі без конкретизації дитини, стосовно якої відбувається таке позбавлення. Не допускається й позбавлення батьківських прав по відношенню до дитини, яка ще не народилась.

Позбавити батьківських прав можна виключно за рішенням суду. Але звернутися до суду з таким позовом можуть не всі. Стаття 165 Сімейного кодексу передбачає виключне коло суб’єктів, які мають право подати позов про позбавлення батьківських прав. До них належать один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Особами, в сім'ї яких проживає дитина, що мають право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, мають бути: фактичні вихователі  – особи, які взяли у свою сім'ю дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування (ст. 261 СК); патронатні вихователі (ст. 252 СК); прийомні батьки (ст. 256-2 СК); батьки-вихователі (ст. 256-6 СК). Право на подання позову у таких осіб виникає, якщо дитина проживає в їх сім’ї більше шести місяців.

До закладів, в яких перебуває дитина, належать навчально-виховні заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, що знаходяться як у віданні Міністерства охорони здоров'я, так і Міністерства освіти і науки України. При цьому, дошкільні, середні та позашкільні навчальні заклади, у яких діти знаходяться протягом обмеженого часу впродовж дня, не мають права звертатися до суду з позовом про позбавлення батьків (або одного з них) дитини батьківських прав.

При розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім’ї (особи) у разі здійснення такого супроводу. Соціальний супровід – це вид соціальної роботи, спрямованої на здійснення соціальних опіки, допомоги та патронажу соціально незахищених категорій дітей та молоді з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу.

Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки кримінального правопорушення, він письмово повідомляє про це орган досудового розслідування, який в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, розпочинає досудове розслідування.

При вирішенні спору про позбавлення батьківських прав має бути вислухана дитина, яка може висловити свою думку. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Позов про позбавлення батьківських прав пред'являється за місце проживання відповідача (ч. 1 ст. 109 Цивільного процесуального кодексу України).

Як правило, такий позов подається одночасно з вимогою про стягнення аліментів. В такому разі позов можна подати за місцем проживання позивача.

Під час відкриття провадження по справі суд може вжити заходів забезпечення позову. Таким заходом може бути, наприклад, тимчасове відібрання дитини у відповідача.

Правові наслідки позбавлення батьківських прав

В юридичній літературі права, які втрачаються внаслідок позбавлення батьківських прав класифікуються на три групи:

До першої групи належать права, що випливають із сімейного законодавства:

• особисті немайнові права щодо дитини (право на особисте виховання дитини (ст. 151 СК), право на захист дитини (ст. 154 СК), право дати згоду на усиновлення дитини чи відмовити в усиновленні (ст. 217 СК), право дати згоду на емансипацію (ч. 2 ст. 35 ЦК));
• не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;
• не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування за законом).

Із діючого законодавства випливає, що законодавець встановив презумпцію заборони зустрічей дитини і осіб, позбавлених батьківських прав щодо неї. Більш того, бажано, щоб після вступу в закону силу ухваленого судом рішення невідкладно були вчинені заходи по ізоляції дитини і особи, що втратила батьківські права. Втім, згідно із. ст. 168 СК суд може дозволити за заявою батька (матері), позбавлених батьківських прав, разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров'ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи. Суд також вирішує питання про можливість подальшого проживання дитини і особи, позбавленої батьківських прав у випадках, коли вони проживали однією сім’єю.

До другої групи належать права, пов'язані з різного роду пільг, що надаються державою:

• заборона тимчасового переведення на іншу роботу жінок, які мають дитину-інваліда або дитину віком до шести років (ст. 33 КЗпП);
• право на скорочену тривалість робочого часу, що може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років (ст. 51 КЗпП);
• право на неповний робочий день або неповний робочий тиждень на прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку (ст. 56 КЗпП);
• право на залучення до надурочних робіт жінок, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину-інваліда лише за їх згоди;
• право жінок, які мають дітей віком до трьох років, в разі неможливості виконання попередньої роботи переводитися на іншу роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку трьох років (ст. 178 КЗпП);
• право на надання відпустки у зв'язку з вагітністю, пологами і для догляду за дитиною (ст. 179 КЗпП);
• право жінки, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батька, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особи, яка взяла дитину під опіку, на надання щорічної додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 182-1 КЗпП);
• звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням (ст. 184 КЗпП);
• право застосування податкової соціальної пільги у випадках, передбачених ст. 169 ПК.

До третьої групи належать права, що стосуються отримання різного роду державної допомоги;

• матеріальна допомога у зв’язку з необхідності догляду за хворою дитиною;
• матеріальна допомога у зв’язку з догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною (ст. 22 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування“ (№ 1105-XIV від 23.09.1999 р.)).

Але цей перелік не є вичерпним і може розширюватись разом з оновленням законодавства.

Разом з позбавленням батьківських прав припиняються також і обов’язки особи як батька чи матері. Єдиний обов’язок, який не припиняється – це отримувати дитину (ч. 2 ст. 166 СК). Він передбачений у ст. 51 Конституції України. Тож із постановленням рішення про позбавлення батьківських прав, суд одночасно може вирішити питання про стягнення аліментів на утримання дитини. На осіб, позбавлених батьківських прав, поширюється також обов'язок брати участь у додаткових витратах на дитину. Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо (ст. 185 СК).

За ст. 1183 ЦК батьки зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану дитиною, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, протягом трьох років після позбавлення їх батьківських прав, якщо вони не доведуть, що ця шкода не є наслідком невиконання ними своїх батьківських обов'язків.

Діти зберігають всі майнові права, засновані на споріднені з батьками, позбавленими батьківських прав, зокрема, право власності або право користування жилим приміщенням. Крім того діти залишаються спадкоємцями першої черги згідно ст. 1261 ЦК та спадкують в разі смерті батьків за правом представлення згідно ч. 1 ст. 1266 ЦК.

У разі, коли батьківських прав було позбавлено обох батьків, або якщо другий з батьків не може або не хоче взяти на себе турботу про свою дитину, а також у випадках, коли батьківських прав позбавляється одинока мати чи батько, що виховує дитину без матері, то така дитина потрапляє в категорію дітей, позбавлених батьківського піклування.