Фото-, відеозйомка у громадських місцях

Сьогодні мобільні телефони, смартфони, що дозволяють робити фото- та відеозйомку є в кишенях більшості з нас. Робити з їх допомогою фотографії, відео, а потім викладати все це у соціальні мережі стало вже звичним явищем. Але як питання фото- і відеозйомки регулює закон?

Під поняттям фото-, відеозйомки слід розуміти фіксацію фактів відповідними пристроями.

Згідно з  ч. 2 ст. 32 КонституціїУкраїни не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. 

Частиною другою ст. 11 Закону України "Про інформацію" (№ 2657-XII від 02 жовтня 1992 р.) передбачено, що до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. З цього можна дійти висновку, що зображення фізичної особи на фото чи відео також можна віднести до конфіденційної інформації. А ч. 2 ст. 21 ЗУ "Про інформацію" також передбачено, що конфіденційною є інформація про фізичну особу а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною чи юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Статтею 307 Цивільного кодексу України передбачається, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. При цьому згода особи на знімання припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.

Діюче законодавство України не забороняє здійснювати фото-, відеозйомку в публічних (громадських) місцях. Під публічним (громадським) місцем у юридичній літературі розуміються такі місця, які:

-    по-перше – можлива присутність осіб, що не відносяться до членів сім'ї, чи близьких знайомих;

-     по-друге – це місця, у яких особа не сподівається усамітнитися чи будь-яким чином відкривати частини свого приватного життя, з надією, що цього ніхто не побачить.

До таких місць відносяться вулиці, площі, інші людні місця, де можна зустріти незнайомих осіб, такі як ринки, вокзали, робочий кабінет, тощо. Як правило, в таких місцях здійснення фото- чи відеозйомки є цілком законним, за виключенням деяких випадків: 

• не можна знімати, навіть відкрито, в місцях, які визнані місцями особистого користування, таких як, наприклад, туалети, роздягальні, ванні кімнати;
• не можна знімати без дозволу в транзитних будівлях, будівлях суду, урядових будівлях і т. д.;
• не можна знімати на фото чи відеокамеру, якщо своїми діями ви заважаєте працювати поліції, пожежникам, або медичним працівникам;
• не можна знімати в громадських місцях, які є приватною власністю, якщо наявне попередження про заборону зйомок

Не варто провадити відеозйомку в таких місцях, як банки, відділення зв'язку, оскільки це може призвести до розголошення банківської таємниці та таємниці зв'язку.

Не слід також провадити фото- чи відеозйомку без дозволу в таких місцях, як музеї та галереї, а також відеозйомку в кінозалах та концертних залах (під час кінопоказів чи концертів), оскільки це може призвести до порушення авторського права на твори мистецтва.

Отже, здійснювати фото- чи відеозйомку у громадських місцях в більшості випадків, -  можна. Особи, які не бажають потрапити у об'єктив фото- чи відеокамери можуть відійти у бік, чи просто, сказати "Мене не знімати".

Охорона інтересів осіб, зображених на фото чи відео.

Наше законодавство також містить спеціальні норми, які передбачають охорону інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях та в інших художніх творах. Так, згідно ст. 308 Цивільного кодексу України,  фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті - її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, - батьків, братів та сестер. Згода, яку дала фізична особа, зображена на фотографії, іншому художньому творі, може бути після її смерті відкликана цими особами. При цьому, вони мають відшкодувати усі витрати особи, яка здійснювала публічний показ, відтворення чи розповсюдження фотографії, іншого художнього твору.

Якщо фізична особа позувала авторові за плату, фотографія, інший художній твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди. Вона, а після її смерті - її діти та вдова (вдівець), батьки, брати та сестри можуть вимагати припинення публічного показу, відтворення чи розповсюдження фотографії, іншого художнього твору за умови відшкодування автору або іншій особі пов'язаних із цим збитків.

Фотографія може бути також  розповсюджена і без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.

Заборона панорамної зйомки.

Мало кому відомо, але в Україні фактично діє заборона зйомки архітектурних споруд та скульптур, тобто панорамної зйомки. У більшості випадків зображення архітектурних чи скульптурних елементів на фотографії слід розглядати як репродукцію оригінального твору. У тому разі, якщо у фотографії можна відокремити творчий елемент, то цей твір вважається окремим твором і при цьому його цінність залежить від зображених на ньому оригінальних робіт. У такому разі фотографію архітектурного або скульптурного об'єкта вважають похідним твором.

Діюче законодавство України, а саме п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України "Проавторське право і суміжні права" (від 23 грудня 1993 р. № 3792-XII), дозволяє лише відтворення з метою висвітлення  поточних  подій  засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою без згоди автора чи іншої особи, яка має авторське право, але з обов'язковим зазначенням імені автора.

Тобто, якщо на фоні будівлі відбувається якась подія, то знімати можна, а щоб сфотографувати себе – потрібно спитати дозволу володільця авторських прав архітектурного об'єкту.

Варто мати на увазі, що відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України "Проавторське право і суміжні права" строк дії авторського права становить протягом життя автора і 70 років після його смерті. Тому більшість архітектурних пам'яток Львова, наприклад, під це обмеження вже не підпадає.

Зрозуміло, що за сучасник умов ці обмеження просто не мають сенсу. Аналогічні норми також існують, зокрема,  в законодавстві Білорусі, Греції, Італії, Франції, Швеції, країн Близького Сходу та Центральної Азії, а також багатьох країн Африки. У Румунії, Болгарії та країнах Балтії дозволяється лише некомерційне використання зображень архітектурних об'єктів. Але в більшості європейських країн таких обмежень не існує.

У Верховній Раді України зареєстрований законопроект, який має виправити цю ситуацію.