Історія часу. Як рухали стрілками годинника за останні сто років?

 

Текст статті оновлено станом на 02 квітня 2025 року.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються одиниці ваги, міри і часу. Однак за роки, що минули з моменту її прийняття, закони, що встановлюють порядок обчислення часу в Україні, так і не були ухвалені.

Чинний порядок обчислення часу на території України визначається Постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 13.05.1996 р. "Про порядок обчислення часу на території України". Документом передбачається, що в Україні діє час другого часового поясу (київський час) з переведенням щорічно годинникової стрілки в останню неділю березня о 3:00 на 1 годину вперед і в останню неділю жовтня о 4:00 на 1 годину назад. 

Щоб краще зрозуміти сучасну систему обчислення часу, необхідно звернутися до історії.

Перші механічні годинники з'явилися в Європі у XIV ст. Вони встановлювалися на вежах аби розмістити гирьовий рушій їх механізму і сповіщали про час дзвоном. Трохи згодом у них з'явилася стрілка (лише одна - годинна). Маятниковий годинник винайшли лише в XVII ст. У 1675 році голландський вчений Християн Гюйгенс (Christiaan Huygens) запатентував перший кишеньковий годинник. В ті часи і додалася ще одна - хвилинна стрілка на циферблаті. У XVIII з'являються годинники різних форм та розмірів, у т. ч. підлогові та декоративні настільні. Внаслідок розвитку технологій та здешевленням матеріалів у XIX ст. виробництво годинників стає масовим і вони починають бути доступними кожному.

Куіріко Філопанті

Спочатку люди користувалися так званим сонячним часом. Різні міста використовували свій час. На кожен градус меридіана час різнився на 4 хвилини.

З розвитком у XIX столітті залізниць і зв'язку, використання сонячного часу стало вкрай незручним. Тому в листопаді 1840 р. в Англії залізничні компанії першими починають впроваджувати стандартний (уніфікований) час. Хоча до 1855 р. використання цього часу в Англії стало повсюдним, офіційно він був затверджений лише в 1880 р. А першою країною, яка офіційно стала використовувати стандартний час, є Нова Зеландія, яка застосовує його з 2 листопада 1868 р.

Сендфорд Флемінг

Ідею про застосування сучасної системи синхронізації часу, використовуючи 24 часових пояси, висловив в 1858 р. італійський математик Куіріко Філопанті (Quirico Filopanti) на сторінках своєї книги "Міранда!". Але вона тоді не була почута. У 1879 р. цю ідею став активно просувати канадський інженер і винахідник, що народився в Шотландії Сендфорд Флемінг (Sandford Fleming).

До того часу в міжнародній торгівлі і зв'язку панував хаос через відсутність уніфікованого часу. У жовтні 1884 р. в Вашингтоні відбулася Міжнародна меридіальна Конференція. За її підсумками була прийнята Вашингтонська Конвенція про часові пояси та Всесвітній час, яка діє і понині. Відповідно до положень цієї конвенції, усю земну кулю поділено на 24 часових сектора (пояси), межі яких визначені меридіанами. Точкою відліку є так званий Нульовий меридіан, що проходить в Грінвічі. Час нульового меридіана називають Світовим координованим (Coordinated Universal Time - UTC).

Карта часових поясів станом на 24 березня 2025 р. Джерело: www.timeanddate.com

Слід зазначити, що не всі країни світу чітко дотримуються такого поділу. Причина цього насамперед у тому, що, за рідкісним винятком, кордони держав проходять не по меридіанах. Інша причина - це розмір території тієї чи іншої країни. Так, наприклад, у малих країнах, через які проходить той чи інший меридіан, прийнято рішення не ділити час на пояси для кращого економічного ефекту. А якщо уважно придивитися до карти, то стає помітним, що чимала кількість країн "зсунуті трошки правіше" і дотримуються більш східного часового поясу. Завдяки цьому вони намагаються раціональніше використовувати світлу пору доби.

Карта схема розташування території
України відносно міжнародної системи
часових поясів

Територія України географічно розташована у трьох часових поясах. Близько 93,1% території країни розташовується в другому поясі, незначна частина Закарпаття - в першому, а Луганська область, частина Харківської і майже вся Донецька - у третьому. Таке розташування території України відносно часових поясів є сприятливим для використання часу одного поясу.

Ньюфаундленд, Індія, Іран, Афганістан, М'янма, Шрі-Ланка, Маркізькі острови і деякі території Австралії використовують півгодинне відхилення від поясного часу,

Вперше поясний час запровадили у США 18 листопада 1883 р. Більшість країн ввели його до 1929 р. Останніми стали Ліберія - в ​​1972 р. і Непал - лише в 1986 р. Але Непал використовує п'ятнадцяти хвилинне відхилення від поясного часу.

Для зручності часові пояси позначаються як різниці з часом UTC. Крім того, вони мають назви у вигляді абревіатури. Наприклад: перший часовий пояс (середньоєвропейський час) - UTC+1, - CET; другий часовий пояс (східноєвропейський час) - UTC+2, - EET. Аналогічно - в Західній півкулі: Північноамериканський східний час - UTC-5, - EST.

"Літній" час.

Джордж Вернон Хадсон

Сучасна система "літнього" часу вперше була запропонована Джорджом Верноном Хадсоном (George Vernon Hudson) - новозеландським ентомологом і астрономом, що народився у Лондоні. Позмінний характер його роботи давав йому можливість у вільний час збирати комах, що дозволило йому оцінити переваги денного світла після робочого дня. У 1895 р. він представив свою доповідь Веллінгтонському філософському товариству, в якій запропонував щорічно переводити стрілки годинників на дві години. Незабаром вона була опублікована.

Дехто помилково вважає, що першим з цією ініціативою виступив відомий англійський будівельник Вільям Віллетт (William Willett) і що стрілки годинників почали вперше переводити в Англії в 1908 р.

Насправді першими переводити стрілки на годину вперед почали в Німеччині та Австро-Угорщині 30 квітня 1916 р. У тому ж році, з метою енергозбереження, "літній" час впровадили багато європейських країн, а незабаром - Росія та США.

У багатьох країнах "літній" час періодично вводився і скасовувався. Європейські країни регулярно на нього переходять з 70-х років. Стрілки переводять в останню неділю березня і останню неділю жовтня.

Не переводять стрілки годинників у більшості країн Азії (в т. ч. в Китаї, Індії, Японії, Південній та Північній Кореї), Африки, Південної Америки та Близького Сходу. Росія, Білорусь, країни Центральної Азії, Грузія і Вірменія також більше не використовують "літній" час. За останні кілька років на постійному "зимовому" часі залишилися  також Іран, Мексика, Фіджі та Самоа. У Марокко, Туреччині, Сирії, Йорданії та Парагваї навпаки - постійним обрали "літній" час. Натомість, уряди Єгипту та Філіппін відновили практику сезонної зміни часу.

У ряді країн немає єдиної думки щодо переведення стрілок. В Австралії на нього не переходять три з восьми адміністративних одиниць (Квінсленд, Північні території та Західна Австралія). У США на "літній" час не переходять Арізона та Гаваї. Подібна ситуація і в Канаді. У Чилі стрілки годинників не переводять два найпівденніших регіони (Магальянес і Чилійська Антарктика та Айсен), які весь рік залишаються на "літньому" часі.

Після скасування "літнього" часу у 2022 році у Мексиці, мешканці північних прикордонних муніципалітетів Чіуауа зіткнулися суттєвими соціально-економічними проблемами через тісні транскордонні зв'язки з США. Тому для них було зроблено виключення і дозволено переводити стрілки годинників разом із своїми сусідами у штатах Нью-Мексико та Техас у США.

Широкі дискусії з цього питання були в Бразилії, де "літній" час застосовували лише в половина штатів. Зрештою, парламент країни ухвалив з 2019 року припинити цю практику.

Цікаво зазначити, що в Марокко він відміняється на період священного для мусульман місяця Рамадан (стрілки годинників переводяться на одну годину назад).

А в Ізраїлі в березні 2020 року розглядалася пропозиції відстрочити запровадження "літнього" часу на один місяць з метою стримати людей виходити ввечері на вулицю та просування соціального дистанціювання через пандемію COVID-19. Але, зрештою, вона так і не була реалізована.

Питання скасування щорічного переходу на "літній" час обговорюється з 2015 року і в Європейському Союзі. На підтримку цього виступили Фінляндія, Литва, Польща Німеччина та Швеція. Невеликий інтерес виявили країни Південної Європи. Категорично проти висловилася Ірландія, оскільки це призведе до виникнення різниці у часі з Північною Ірландією. Пропонувалося, що навесні 2021 року європейці востаннє переведуть стрілки своїх годинників на "літній" час. Кожна з країн зможе обрати якого часу ("зимового" чи "літнього") притримуватися на постійній основі. І ті з них, що зроблять вибір на користь "зимового", переведуть свої годинники ще один раз восени 2021 року.

Втім, критики такої ініціативи висловлюють застереження, що це може призвести до розбалансування цілісності європейських ринків. Але, досі цього не станеться, оскільки процедура ухвалення рішень в ЄС є доволі складною та тривалою. Проект рішення так і застряг в Раді ЄС. Спільного консенсусу по ньому там нема.

Зрештою, навесні 2025 року Європейська комісія "через триваючий тупик у Раді ЄС Європейська комісія вирішила відкликати свою заявку". Про це журналісту польської радіостанції RMF FM повідомила речниця ЄК Анна-Кайса Ітконен. Але це ще не остаточне рішення і на його ухвалення знадобиться ще кілька місяців.

Ідеї скасування практики щорічної сезонної зміни часу стрімко ширяться і у США. 10 березня 2021 року двопартійна група сенаторів внесла законопроект - "Акт про збереження денного світла". Ними запропоновано встановити постійним "літній" час на всій території США. Ініціативу підтримали вже в 18 штатах. Він тоді не подолав Конгрес. Втім у березні 2025 року ця ініціатива була внесена знову. Тож не виключено, що незабаром перелік країн, що відмовилися двічі на рік рухати стрілками годинників, поповниться і США. До того ж, Президент країни Дональд Трамп неодноразово висловлювався проти сезонної зміни часу.

  Використовується влітку у північній півкулі   Використовується влітку у південній півкулі       

    Ніколи не використовували "літній" час          Використовували "літній" час у минулому

Застосування "літнього" часу у різних країнах світу (станом на березень 2025 р.). Джерело: wikipedia.org

Помітно, що в США і Канаді починаючи з 2007 р. стрілки переводять на 2-3 тижні раніше, ніж у Європі, а скасовують "літній" час на тиждень пізніше.

В Україні, як і в інших європейських країнах, стрілки годинників пересувають на годину вперед в останню неділю березня, а повертають в останню неділю жовтня.

Двоє економістів з Університету ім. Джона Хопкінса в США, - Стів Ханке та Крістофер Арена, висловились за більша радикальну ідею. Вони виступають за повну ліквідацію нинішньої системи часових поясів та введення на всій планеті єдиного Всесвітнього координованого часу UTC. На їх думку, це дозволить "повернутися до справжнього часу, тобто сонячного". Люди будуть прокидатися та лягати спати відповідно до їх циркадного ритму, а проблема джетлагу ("синдрому зміни часових поясів") піде в минуле. Втім, навіть якщо така ініціатива і буде підтримана світовим співтовариством, на її повне запровадженн знадобляться десятиліття. 

Час в Україні.

Використання часу в Україні сильно залежало від політичних чинників.

Вперше поясний час на українських землях ввели у складі колишньої Австро-Угорщини 1 квітня 1893 р.

На українських землях, що входили до складу Польщі з 1918 по 1922 рр.. діяв східноєвропейський час UTC+2. Згодом Польща перейшла на середньоєвропейський час.

На території Української Народної Республіки його ввели одночасно із запровадженням нового стилю. До цього користувалися часом, запровадженим 1 липня 1917 р. за старим стилем (14 липня 1917 р. за новим стилем) Тимчасовим урядом Росії, на чолі з Олександром Керенським. Цей час випереджав місцевий Петроградський на одну годину і фактично відповідав "літньому".

1 березня 1918 р. набув чинності прийнятий Центральною Радою Закон "Про заведення на Україні числення часу по новому стилю і перевод годинників на середньоєвропейський час”. Він відрізнявся від часу Петроградського меридіану на 1 годину і 8 хвилин. 

Але документ був опублікований у пресі лише через кілька днів після набуття чинності, що спричинило певний хаос у соціально-економічній сфері. Деякі підприємства зазнали значних збитків. Точних відомостей про практичне впровадження закону немає. Але, тоді в газетах повідомлялося, що частина навчальних закладів залишилася вірною “керенському” часові. Через це вчителі-сумісники не встигали з однієї школи до іншої на свої уроки. 

Як припускає кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України Геннадій Єфіменко, "після гетьманського перевороту, (29 квітня 1918 року – Авт.) як це було з деякими іншими настановами, у питанні про  встановлення часу повернулися до попередньої практики, тобто до місцевого часу". 

24 вересня 1918 року гетьман Павло Скоропадський затвердив ухвалену Радою міністрів "Постанову про введення східноєвропейського часу в Українській Державі". Цей час прив'язувався вже не до Петроградського, а до місцевого часу. Різниця з часом у Києві становила 2 хвилини і 1 секунду.

Державний вісник за 3 жовтня 1918 р. Джерело: www.likbez.org.ua

Простежити, як рухалися стрілки годинників в Україні починаючи з 1919 р. доволі важко. Наша країна опинилася у вирі серйозного політичного і військового протистояння. Відомо, що білогвардійці не визнавали навіть Григоріанського календаря, не кажучи вже про зміну часу. А більшовики одразу після встановлення своєї влади у Харкові, 13 січня 1919 р., повернулися до місцевого часу з переведенням стрілок на годину вперед. Як пише дослідник Геннадій Єфіменко, "в ніч на 19 березня "з метою економії освітлювальних матеріалів та палива" рішенням РНК УСРР годинникова стрілка в УСРР була переведена ще на одну годину вперед". 

Зрештою більша частина території України опинилася у складі УСРР. Даних про те, коли саме вони уніфікували час із міжнародним стандартом не вжалося знайти. Але офіційно у Радянському Союзі поясний час UTC+2 був прийнятий з 1 травня 1924 р.

Пізніше за все на поясний час перейшли території у складі Румунії. Там східноєвропейський час затвердили тільки в 1931 р.

Постановою Раднаркому СРСР від 16 червня 1930 стрілки годинників на всій території Радянського Союзу були переведені на годину вперед. І Україна стала постійно використовувати час третього часового поясу - UTC+3. Взимку він був на годину більше сьогоднішнього. Він вводився "з метою більш раціонального використання світлої частини доби й перерозподілу електроенергії між побутовим і виробничим споживанням" - йдеться в Постанові. Такий час стали називати "декретним".

У період нацистської окупації Україна жила за берлінським часом, який був меншим сьогоднішнього на одну годину.

"Літній" час в Україні вперше запровадили на землях у складі Австро-Угорщини, Чехословаччини та Польщі. Під час нацистської окупації також використовувався "літній" час.

У Радянській Україні стрілки годинників почали переводити з 1981 р. Постановою Ради Міністрів СРСР від 24 жовтня 1980 № 925 "Про порядок обчислення часу на території СРСР" встановлювався щорічний перехід на "літній" час. Спочатку його вводили 1 квітня і скасовували 1 жовтня. Але незабаром (з 1985 р.) переводити час стали в останню неділю березня і останню неділю вересня.

Таким чином, Україна влітку опинялася вже в часовому поясі UTC+4 і випереджала сьогоднішній "літній" на одну годину.

"Декретний" час скасували в Україні лише з 1 липня 1990 р. Тоді, 11 червня 1990 р., Верховна Рада УРСР прийняла Постанову № 15-XII "Про зміну порядку обчислення часу на території Української РСР".

На відміну від України, в частині регіонів Росії "декретний" час був відновлений з 19 січня 1992 р. рішенням Верховної Ради РРФСР. У якості причини зазначалося збільшення споживання електроенергії та незадоволення населення. З тих пір і виникла звична для нас годинна різниця між московським та київським часом. За радянських часів в Україні (у т. ч. і в Криму до 1954 р.) діяв однаковий часовий пояс з Москвою та Ростовом-на-Дону. Але цим рішенням російська влада перемістила свій час на одну годину вперед.

Зимою 1990-1991 рр. дія "літнього" часу в Україні не припинялася і він випереджав тоді всесвітній координований на 3 години. Його відмінили тільки восени 1991 р..

З 1992 р. українці знову регулярно переводять стрілки своїх годинників. Починаючи з 1996 р. за рекомендацією Європейської економічної комісії ООН, для гармонізації міжнародних інформаційних систем, термін дії "літнього" часу продовжений на один місяць. З тих пір він скасовується в останню неділю жовтня.

З 1 травня 1994 р. по 30 березня 1997 у Криму дотримувалися "кримського" часу, який випереджав час в інших регіонах України на 1 годину. Навесні 1997 р. влада автономії підкорилися Постанові КМУ № 509. Але спроби зміни часу в Криму все-ще тривали.

15 жовтня того ж року Верховна Рада Автономної Республіки Крим прийняла Нормативно-правовий акт Верховної Ради Автономної Республіки Крим Закон Автономної Республіки Крим "Про обчислення часу". 25 жовтня його дія була зупинена Президентом України.

Конституційний Суд України своїм Рішенням у справі № 4-рп/98 від 25.03.1998 р. визнав цей документ неконституційним, відзначаючи, що відповідно до Конституції України питання встановлення порядку обчислення часу не перебувають у компетенції Автономної Республіки Крим.

Чергова спроба зміни часу в Україні була здійснена 20 вересня 2011 р., коли Верховна Рада України прийняла Постанову № 3755-VI "Про зміну порядку обчислення часу на території України". Постановою з 27 березня 2011 р. скасовувався “літній” час і встановлювався на всій території України час "другого часового поясу з додаванням однієї години" протягом усього року, що фактично дорівнювало встановленню постійного часу третього часового поясу (UTC+3). З 1 жовтня воно набрала чинності.

Проте вчені Міністерства надзвичайних ситуацій і кілька обласних рад негативно відгукнулися щодо цього рішення. І 18-жовтня Верховна Рада під тиском громадськості скасувала свою Постанову.

А 23 листопада 2011 р. Кабінет Міністрів України оприлюднив законопроект, згідно з яким пропонувалося залишити постійним на протязі року вже "зимовий" час.

У 2012 р. Кабінет Міністрів рекомендував знову ввести "літній "час, щоб не створювати незручності під час проведення в Україні фінальної частини Чемпіонату Європи з футболу.

Очікувалося, що навесні 2013 переведення стрілок буде скасовано остаточно. Але 22 лютого 2013 р. тодішній прем'єр-міністр України Микола Азаров заявив, що це не актуально.

Після проведення у Криму "референдуму про приєднання до Росії", 17 березня 2014 року сепаратисти у кримському "парламенті" знову ухвалили рішення про перехід півострову на московський час з 30 березня того року. Пізніше про перехід на московський час також заявили і в угрупуваннях "ДНР/ЛНР" в окремих районах Донецької та Луганської області, що вони контролювали. З тих пір на цих територіях, за зразком сусідньої країни, не вводився й "зимовий" час.

Восени 2020 року в Україні знову заговорили про скасування переведення стрілок годинників. Тоді Перший заступник Голови Верховної Ради України Руслан Стефанчук вніс законопроект "Про обчислення часу в Україні". Ним передбачалося відмінити сезонне переведення стрілок та зафіксувати в Україні час часової зони UTC+2 протягом усього року, тобто залишити на постійно "зимовий" час. За словами автора ініціативи, переведення годинників погано впливає на здоров'я людини і це не допомагає енергозбереженню. Крім того, він запропонував встановити поняття "київського часу". "Встановлення і закріплення на всій території України без виключення єдиного київського часу своєю чергою дозволить зміцнити й безпекові позиції України та сприятиме деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій" - йдеться в пояснювальній записці до документу. 19 березня 2021 року проект Закону не був підтриманий у другому читанні народними депутатами. 

Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України у 2022 році поширила дію московського часу на захоплені внаслідок своєї агресії території. Тож взимку час на тимчасово окупованих територіях, а саме у Криму та м. Севастополь, майже на всій території Луганської області  на більшій частині територій Донецької, Запорізької та Херсонської областей та на окремих територіях Харківської області, фактично випереджає той, що у решті регіонів України на одну годину. А влітку різниці в часі нема, адже в Росії увесь рік застосовують "зимовий" час і Київ та Москва опиняються в одній часовій зоні UTC+3.

16 липня 2024 року депутати знову повернулися до розгляду законопроекту "Про обчислення часу в Україні" і все ж ухвалили його остаточно у другому читанні. "За" проголосували 277 народних депутатів України. В березні 2025 року знову очікувалося, що українці вже не будуть переводити стрілки годинників на одну годину вперед. Втім, станом на сьогодні, Президент України Володимир Зеленський не підписав його. За інформацією джерел BBC News Україна в Офісі Президента та у президентській фракції у Верховній Раді, підпису Володимира Зеленського під законопроектом, як і його вето, не буде. – "Все порахували й побачили мінуси для економіки - вилізли збитки у кілька мільярдів". До того ж, українці зібрали понад 25 тисяч підписів під відповідною петицією, зі зверненням до Президента не підписувати цей Закон. 

Варто зазначити, що у разі збереження в країнах ЄС постійно діючого "літнього" часу, а в Україні - "зимового", ми фактично опинимося в одній часовій зоні з країнами Європейського Союзу. Так, скажімо, час у Харкові та Мадриді, різниця у довготі між якими складає 33° (тобто понад два часових пояси), буде однаковим. А час у Греції, Болгарії, Румунії, країнах Балтії, Фінляндії, а влітку - і в Молдові, столиці яких знаходяться західніше від Києва, буде випереджати наш на одну годину.

Противники такого рішення також зазначають, що через нього влітку світанки наставатимуть дуже рано, а ввечері швидко темнітиме, особливо в східних регіонах України. Наприклад, у Харкові в найдовший літній день сонце вставатиме о 03:26, а сідатиме вже о 19:48. У Маріуполі ще раніше – о 19:29, що може вплинути на активність населення у вечірні години. Це означає, що люди влітку частіше залишатимуться вдома, менше часу проводитимуть на свіжому повітрі та рідше займатимуться спортом. Як наслідок, може скоротитися відвідуваність торговельно-розважальних закладів у вечірній час, що призведе до зменшення споживання товарів і послуг. Востаннє такий час діяв в Україні ще у 1929 році, коли більшість населення була зайнята в сільському господарстві та мала зовсім інший ритм життя.

Ще одним недоліком "зимового" часу є ранній захід сонця взимку. Так, у Харкові, в найкоротший зимовий день, він вже о 15:40. 

Досвід Казахстану демонструє можливі наслідки запровадження постійного "зимового" часу. Після скасування літнього часу в східних регіонах країни, зокрема в Усть-Каменогорську та Семеї, місцеві жителі зіткнулися з тим, що влітку сонце починає сходити дуже рано — близько 03:30, а заходить ще до 20:00. Це призвело до того, що вечорами люди рідше виходять на прогулянки або займаються активним відпочинком. Взимку ж, навпаки, сонце сходить досить рано — приблизно о 07:00, проте вже о 16:00 настає темрява. Такі зміни у графіку природного освітлення позначилися на повсякденному ритмі життя: скоротилася тривалість активного вечірнього часу, що вплинуло на відвідуваність закладів дозвілля та обсяги роздрібної торгівлі. Цей приклад показує, що зміни у часових поясах можуть мати значні соціально-економічні наслідки, які варто враховувати при прийнятті подібних рішень.

Останнім часом чутні заклики залишити постійним не "зимовий", а "літній" час. У такому разі Київ опиняється в одній часовій зоні з Анкарою, Мінськом та Москвою. Час на тимчасово непідконтрольних територіях та в решті регіонів України буде однаковим. А в західних областях взимку будуть пізні світанки. Так в Ужгороді, в найкоротший зимовий день, сонце сходитиме о 09:23.

* * *

Отже, світова тенденція свідчить про поступову відмову від сезонної зміни часу на користь одного постійного варіанту. Україні також доведеться зробити цей вибір, і ключовим критерієм має стати раціональне використання світлового дня. З огляду на переваги та недоліки, проаналізовані вище, "літній" час видається оптимальним рішенням: він забезпечить довші літні вечори, що відповідають ритму життя більшості людей, і матиме позитивний економічний ефект завдяки активності у вечірній час. Натомість "зимовий" час, хоч і підтримується деякими країнами, призведе до ранніх літніх світанків, які мало хто зможе використати, Водночас важливо врахувати синхронізацію з країнами ЄС, де "літній" час також розглядається як пріоритет. Таким чином, перманентний "літній" час може стати найкращою альтернативою нинішній системі "навесні — вперед, восени — назад" для України.