Державна соціальна допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування.

Діючим законодавством України передбачається підтримка осіб, які взяли на себе опіку чи піклування над дитиною. Ці питання регулюються Законом України "Про державну соціальну допомогу сім’ям з дітьми" (№  2811-XII від 21 листопада 1992 р.) та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1751 від 27 грудня 2001 р. (далі – Порядок).

Згідно їз ст. 243 Сімейного кодексу України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Юридичне визначення соціальних категорій дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначено статтею 1 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (№ 2342-IV від 13 січня 2005 р.).

Дитина-сирота – це дитина, в якої померли чи загинули батьки.

Позбавлення батьківських прав.

За діючим українським законодавством, батько, мати дитини можуть бути позбавлені батьківських прав. В законодавстві позбавлення батьківських прав розуміється як спосіб захисту дитини і як крайній захід, який застосовується лише у випадку, коли всі інші заходи впливу на батьків не дали результату. Позбавити батьківських прав може тільки суд.

В залежності від конкретної ситуації в сім'ї позбавленню батьківських прав можуть передувати превентивні заходи впливу на батьків (бесіди, попередження з боку органів опіки і піклування, органів внутрішніх справ, надання сім'ї необхідної допомоги, накладення адміністративної відповідальності), відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав (ст. 170 Сімейного кодексу України).

До обов’язкових умов позбавлення батьківських прав належить наявність вини батьків. Воно повинно бути результатом свідомої поведінки батьків або одного з них. Якщо вони не в змозі розумно керувати своїми діями та вчинками з причини, що від них не залежать (тяжке психічне захворювання, слабоумство, інвалідність тощо), то, за загальним правилом, їх не можна позбавити батьківських прав.