Згідно Закону України "Про доступ до публічної інформації" (№2939-VI від 13 січня 2011 р.) органи державної влади зобов'язані за запитом надавати доступ до публічної інформації. Стаття 1 Закону визначено, що публічною інформацією є відображена та задокументована будь-якими засобами і на будь-яких носіях інформація, яка була отримана або створена в процесі виконання суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень. Таким чином, держоргани зобов'язані надавати на запит фактично будь-яку інформацію щодо своєї діяльності, якщо доступ до неї не обмежений. Обмеження доступу до інформації допускається лише при дотриманні сукупності таких критеріїв:
- Виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету, або неупередженості правосуддя ;
- Розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
- Шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Крім того, доступ може бути обмежений до секретної, конфіденційної або другої інформації, доступ до якої обмежується законом. Доступ до службової інформації може бути обмежений, якщо вона відповідає сукупності перерахованих вище критерієв. До службової відноситься інформація, що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрішню службову кореспонденцію. До таких можуть ставитися доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напрямків діяльності установи, або здійсненням контрольних та наглядових функцій органів державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та / або прийняттю рішення.
Не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім інформації щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, місця проживання, дати народження фізичних осіб, щодо яких зазначається інформація в декларації, місцезнаходження об’єктів, які наводяться в декларації (крім області, району, населеного пункту, де знаходиться об’єкт), що є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.
Всю решту інформацію державні органи зобов'язані надавати на запит.
Слід мати на увазі, що доступ обмежується до інформації, а ні до документа. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої не обмежений.
Для отримання інформації необхідно звернутися в держорган з відповідним запитом, який можна подавати в письмовій, електронній чи усній формі. Бажано, звісно, це робити в письмовій формі. У запиті необхідно вказати своє ім'я, поштову адресу, загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо заявнику це відомо, а також підпис і дату. можна також скористатися формою запиту, розміщеною на офіційному веб-сайті розпорядника інформації.
У разі якщо з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит, його має оформити відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації суб'єкта владних повноважень, обов'язково зазначивши в запиті своє ім'я, контактний телефон, та надати копію запиту особі, яка його подала.
Запит повинен бути виконаний протягом п'яти робочих днів з моменту його отримання. В окремих випадках, наприклад, якщо запит зроблено щодо великої кількості інформації, або її пошук необхідно здійснювати серед значної кількості даних, цей термін може бути продовжений до двадцяти робочих днів з обов'язковим повідомленням про це заявника протягом п'яти робочих днів.
Крім того, органи державної влади зобов'язані обладнати спеціальні місця для роботи заявників з документами і видавати документи або їх копії. Заявник при цьому має право робити з них замітки, копії і т. ін..
Розпорядники інформації зобов’язані оприлюднювати і регулярно оновлювати публічну інформацію у формі відкритих даних на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах. Публічна інформація у формі відкритих даних є дозволеною для її подальшого вільного використання та поширення. Будь-яка особа може вільно копіювати, публікувати, поширювати, використовувати, у тому числі в комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту, публічну інформацію у формі відкритих даних з обов’язковим посиланням на джерело отримання такої інформації.
Перелік наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, вимоги до формату і структури таких наборів даних, періодичність їх оновлення визначаються постановою Кабінету Міністрів України №835 від 21 жовтня 2015 р..
У разі, якщо виконання запиту передбачає виготовлення копій документів, обсягом більш як 10 сторінок, може стягуватися плата на компенсацію витрат, пов'язаних із копіюванням. Розмір фактичних витрат на копіювання та друк визначається відповідним розпорядником в межах граничних норм, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №740 від 13 липня 2011 р.. Так, наприклад, копіювання або друк копій документів формату А4 та меншого розміру (в тому числі двосторонній друк) має обійтися запитувачу інформації не більше ніж 0,1% розміру мінімальної заробітної плати за виготовлення однієї сторінки, тобто, на сьогодні, 1 грн. 45 коп. за сторінку.
За порушення вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» посадові особи органів державної влади можуть залучатися до адміністративної, цивільний правової та дисциплінарної відповідальності. Зокрема, санкція ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає накладення штрафу від 25 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 425 до 850 грн.), А за повторне протягом року порушення сума штрафу може зрости до 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто до 1360 грн..
Немає коментарів:
Дописати коментар