Спадкування в Україні здійснюється за заповітом або за
законом.
Чинним законодавством України (ст. 1223 Цивільногокодексу України) встановлюється пріоритет спадкування за заповітом перед
спадкуванням за законом. При наявності заповіту право на спадкування мають
спадкоємці, зазначені в заповіті. Лише у разі відсутності заповіту, визнання
його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями
за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини
застосовуються правила спадкування за законом.
Не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили
життя спадкодавця або кого-небудь з можливих спадкоємців або вчинили замах на
їхнє життя, а також особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти
заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню
права на спадкування у них самих чи в інших осіб, або сприяли збільшенню їхньої
частки у спадщині. Не мають права на спадкування за законом батьки і повнолітні
діти, а також інші особи, якщо судом встановлено, що вони ухилялися від
виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця. За рішенням суду особа може
бути усунена від права на спадкування за законом і тоді, якщо буде встановлено,
що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік,
тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Спадкування за заповітом
Заповітом є особисте розпорядження особи на випадок своєї
смерті, який складається у письмовій формі.
Заповідач має право призначити своїми спадкоємцями
будь-яких учасників цивільних правовідносин, в тому числі державу і юридичних
осіб. Крім того, він має право без пояснення причин позбавити спадщини будь-яку
особу з числа спадкоємців за законом. Спадкодавець у заповіті може також пов'язати
право на спадкування з певною умовою, що існує на момент відкриття спадщини,
наприклад, наявністю інших спадкоємців, проживання у певному місці, народженням
дитини, здобуттям освіти тощо. Допускається також покладання на спадкоємця за
заповітом обов'язку виконання певного зобов'язання на користь третіх осіб, в т.
ч. тих, які не входять до переліку спадкоємців за законом (заповідальний відказ
- ст. ст. 1237-1238 ЦК).
Заповіт має бути посвідчений в нотаріальному порядку.
Деякі категорії мають право на обов'язкову частку у
спадщині - успадкування незалежно від того, чи призначені вони спадкоємцями у
заповіті (ст. 1241 ЦК). До них належать:
1)
малолітні, неповнолітні діти
спадкодавця;
2)
повнолітні непрацездатні діти
спадкодавця;
3)
непрацездатна вдова (вдівець)
спадкодавця;
4)
непрацездатні батьки спадкодавця.
Ці особи успадковують половину тієї частки, яка б належала
їм при спадкуванні за законом. Спадкодавець не може позбавити їх спадщини.
Спадкування за законом
Спадкоємці за законом одержують право
на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує
право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення
їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її
прийняття. Частки спадкоємців у черзі є рівними. Всього існує п'ять черг
спадкоємців (ст. ст. 1261-1265 ЦК):
До 1-ї черги належать
діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після
його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Онуки, правнуки
спадкодавця успадковують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхній
матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були б живими на час відкриття
спадщини.
2-а черга спадкоємців за
законом включає братів і сестер, його бабусю і діда як з боку батька, так і з
боку матері. Племінники спадкодавця
успадковують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхній матері,
батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були б живими на час
відкриття спадщини. Прабаба, прадід успадковують ту частку спадщини, яка
належала б за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були б живими
на час відкриття спадщини.
У 3-ю чергу право
на спадок за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. Двоюрідні брати
та сестри спадкодавця успадковують ту частку спадщини, яка належала б за законом
їхній матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були б живими
на час відкриття спадщини.
4-а черга передбачає
спадкування осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти
років до відкриття спадщини.
І в 5-у чергу
успадковують інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно,
причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування
родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за
числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого
спадкодавця не входить до цього числа.
В 5-у чергу право на спадкування також мають утриманці
спадкодавця, які не були членами його сім'ї: неповнолітні або непрацездатні
особи, які не було членами сім'ї спадкодавця, але не менше п'яти років
отримували від нього матеріальну допомогу, яка була для них єдиним або основним
джерелом засобів до існування.
Особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може
за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї
черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу
опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві,
який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом,
усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також
відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття
спадщини зобов'язаний по закінченню одного року з моменту відкриття спадщини
подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина в цьому разі
переходить у власності територіальної громади.
Оподаткування спадщини
У деяких випадках спадок оподатковується податком з
доходів фізичних осіб.
Згідно ст. 174 Податкового кодексу України не
обкладається податком спадщина, прийнята членами сім'ї (батьками, чоловіком або
дружиною і дітьми, в т. ч. усиновленими) спадкодавця.
Вартість нерухомого та рухомого майна, готівка і кошти, які
зберігаються на рахунках спадкодавця у фінансових установах, що успадковуються
інвалідами I групи, дітьми сиротами та дітьми, позбавленими батьківського
піклування, а також дітьми-інвалідами (крім готівки і вкладів) також не
обкладаються. Не обкладаються і заощадження, поміщені до 2 січня 1992 р. в
установи Ощадбанку СРСР і Держстраху СРСР і цінні папери колишнього СРСР.
За ставкою 5% бази оподаткування обкладається будь-яке
майно, успадковане не членом сім'ї спадкодавця.
Ставка 18% застосовується для будь-якого об'єкта спадщини,
що успадковується від спадкодавця-нерезидента, та спадкоємцем-нерезидентом від
спадкодавця-резидента. Статус резидента визначається як правило за місцем
постійного проживання особи або центру його життєвих інтересів (проживання
членів сім'ї, реєстрації підприємцем).
Подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини необхідно
протягом шести місяців після смерті спадкодавця. У випадку пропуску цього
строку, відновити його можна тільки за рішенням суду. Спадкоємці, які на момент
відкриття спадщини постійно проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не подають
таку заяву.
Всім спадкоємцям нотаріус видає свідоцтво про право на спадщину.
Немає коментарів:
Дописати коментар